Як часто людина любить жити у вигаданому світі й водночас стверджувати, що все, що не має доказів, — лише ілюзія. Сила Роду — це завжди звичне відчуття підтримки та турботи. Це потужна тема: всі про неї знають, багато хто живе в цьому знанні, а деякі — у цій ілюзії. Я хочу торкнутися теми Роду і поділитися своїми думками.
Ми звикли чути: «Тебе підтримує рід матері й усі, хто стоїть за ним. За твоєю спиною рід батька та його сили». Людина живе в цій приємній ілюзії бажаного захисту, переконуючи себе, що близькі, які пішли, все одно поруч. Ми хочемо вірити, що вони спостерігають за нами й оберігають від бід. Вони попереджають. А ми залишаємося тими самими дітьми, яких пам'ятаємо.
Кожен вірить у те, що ближче йому, і це вірування ніхто в нього не забере. Я лише хочу описати своє розуміння. Знання про те, що душа вічна, легко вкладається в моїй голові, як і те, що ми — частина єдиної енергії. Але давайте зазирнемо глибше.
Ми — один корінь
Зазвичай людина знає 3–5 поколінь своєї сім'ї. Але ці гілки нескінченні, і десь у минулому ми всі вже перетиналися. Ми просто не володіємо цим знанням минулого. Якщо наше коріння має такі перетини, ми всі пов'язані одним спільним коренем колективного і бачимо в інших подібність та схожість. Ми всі один рід людства, але тільки ми цей рід розділили на частини й самі забули про це.
Ми прив'язуємося до вчень, які нас особисто влаштовують. Ми рятуємо світ, не врятувавши себе і зовсім не знаючи себе. Ми не замислюємося над тим, що якщо нас не буде, то й світ навколо зникне для нас. Ми міркуємо про істину, не проживши її на власному досвіді.
Пам'ять, закладена в нас
І найголовніше — ми забули, для чого Рід дав нам життя. Адже ми носимо в собі закладений у наше тіло код нашого роду. Завжди. Ми не згадуємо про це і навіть не замислюємося. Але продовжуємо вірити в допомогу ззовні.
Тільки якщо все живе всередині нас, то й справжня підтримка — це твоя впевненість у собі. А не надія на те, що ті, хто пішов, раптом повернуться і дадуть пораду, як вчинити.
Чому нам так хочеться вірити, що коли нам погано, наші близькі теж плачуть за нас або радіють? Просто ми хочемо вірити в це, щоб звичний і зрозумілий зв'язок був відчутним, як раніше. Але ми забули, що цей зв'язок у нас залишився і не обривався ніколи. Іншими словами, пам'ять роду на цьому рівні була і є. Шукати її чи повертати не вийде — вона є частиною вас.
У чому справжня сила Роду?
Сила роду — у тому, що у вас уже вклали. Це знання, вміння, людяність, відповідальність. Це ваш «фундамент», який ви несете в собі й повинні примножити.
Сила Роду — це не зовнішній «дах» чи спадщина, яка захистить вас від наслідків ваших же дій. Якщо ви свідомо завдаєте болю іншим, ви отримаєте удар у відповідь від Простору, і жоден Рід вас не закриє. Ви самі відповідаєте за свої вчинки. Ваш Рід уже зробив усе, що міг — він передав вам життя та інструменти. А те, як ви ними розпоряджаєтеся, — ваше особисте рішення.
Час усвідомленості
Часто, коли людина проходить крізь складні трансформації, їй радять: «Звернися в думках по допомогу до роду, відчуй його підтримку». І людина завмирає в очікуванні чудес. Вона чекає, що ситуація зміниться сама собою, тому що «близькі допоможуть». Це очікування може тягтися роками, перекриваючи саму можливість діяти.
Зрозумійте суть: Рід вклав у вас усе необхідне — це ваше народження і життя. Це як корінь дерева, що дає нові гілки та допомагає дереву жити. Сенс — у житті, у нових гілках та нових саджанцях.
Ви вже самі є цим Родом. Ви — батьки, ви — корінь, ви — початок, від якого йдуть нові паростки. Ви вже та людина, яка повинна передавати свої знання та досвід іншим. Ви вже є цим родом, а не залишаєтеся тим, хто шукає підтримки.
Замість того щоб повертатися у світ мрій і шукати магічної допомоги, подивіться на те, що у вас уже є. Вам усе дали при народженні — користуйтеся. Будьте дорослими у своїй усвідомленості й з повагою ставтеся до цієї пам'яті.